kavabanga Depo kolibri

Серед людей

Я шукаю себе серед людей,
заплющую очи, бачу знову той день,
де не руйнує вийна - почуття...
Так немов би - то инше життя…
Прощавай, друже,
коли не стає надий
чи не байдуже,
що буде дали, лише б живи.

Пам’ятай, друже,
ми зустринемось в той день,
коли сонце на обрий зийде…

Та лише спогади, спогади, спогади,
перед очима лягають, як тинь.
Там де ми мриємо, там де закохани,
там сонце гриє мий дим.
Тильки вид кого, вид кого, вид кого ми
у серци ховаємо биль.
Там серед натовпу вистачить погляду,
видчути тих, хто на самоти.

Серед змучених людей,
серед покинутих речей,
переповнених сльозами,
переляканих очей,

серед пилу та руїн,
серед спогадив про дим
забути, що хотив,
але це буде назавжди зи мною.
Це в крови моїй тече,
ти вид цього не зликуєшся, вид цього не втечеш.
Серед ночи скильки списано рядкив
про Бога, про кохання та батькив…
Скажи, як можна залишитись тут людиною?
Чи марно мриємо про мир…
Чому думки про помсту не идуть из голови…
Чому вийна не оминає молодих...
Чому життя моє втрачає кольори…